Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Адыгейск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Блин, ребят, просто нереальное событие помню! Это было где-то году в 2018-ом. Какой там год, реально уже не помню точно. Ну, ладно, это несущественно! Все началось с того, что я с подругой, Дашей, решили смотреть сериальчик вечерком. Да не просто так, мы захотели по-наркомански вздрючиться!

Да видишь ли, нам не просто хотелось сидеть и смотреть сериалы как обычные люди. Мы хотели просто замочиться, чтобы все вокруг стало эпичнее, понимаешь? И вот, под одним из окончательно раскумарившегося вечера, мы решили купить закладки. Чтобы влететь на всю катушку, знаешь ли, и тогда ничего не могло разрушить наши планы.

Мы знали одного парня, который мог нам помочь. Назывался Артем. Такой джентльмен, у него всегда было все под рукой. Мы позвонили ему и договорились встретиться возле стадиона. Артем был уже на месте, когда мы подошли.

— Привет, девчонки! Что мне хотели?

Мы, будто две элитные шлюшки, чеканно подойдя, прямо в лбу спросили, есть ли у него закладки. Ведь нам срочно надо было раскумариться, да и сериалы ждут! Артем сразу понял о чем мы, и достал из кармана пачечку кодеина. Мы облегченно вздохнули и сразу же деньги в его руки сунули. Все это выглядело, как настоящая операция по закупке наркотиков.

Спрятав пачку в свою сумочку, мы быстро двинулись к нам домой. На пороге нас встречал уже знакомый нам парень, Максим. Да, у него всегда были самые крутые подорожники, поэтому мы решили пропасть с ним вместе. Максим сунул в карман пару сушеных коноплевых голов, а мы пошли в комнату, чтобы начать вечеринку! Ведь сериальчик все еще нас ждал!

Сели на кровать, достали закладки, и начали распихивать их по пачке. После этого каждая из нас врубила парик и туго набрала воздуха. Пускать парики - это у нас своеобразный ритуал перед вмазыванием, о котором наверняка слышал каждый наркоман. А тут я и Даша просто взорвались кашей! Понимаешь, такая катушка, что даже не передать словами!

Через пару минут после вдувания, мы почувствовали, как наша реальность начала меняться. Все стало ярче, язык прилип к нёбу, и мы просто раскумолся. Начали смотреть свой любимый сериал, и поняли, что он стал самым нереальным сериалом, который мы когда-либо видели!

Каждая серия была просто бомбой эмоций, мы смеялись, плакали, переживали вместе с героями. Чувства гуляли на полную катушку, и ничто не могло нас остановить.

Потом в комнату ворвался Максим, уже совсем поглощенный эффектом конопли. Он прихватил с собой еще и ешек, потому что мы еще не были совсем задрючены. Раскуривая огромный джоинт, Максим восторженно рассказывал нам какую-то историю про вампиров. Но мы уже настолько замочились, что ничего вокруг не понимали.

С каждой минутой наше состояние усиливалось, мы с Дашей сидели не двигаясь, словно камни, и смотрели как сериал переходит с одной серии на другую. Наши глаза были широко открыты, как у наших героев на экране. Мне показалось, что мы стали частичкой этой истории, и на месте главных героев ведем настоящую борьбу со злом. Время потеряло свое значение, и мы не могли оторваться от экрана. Ведь когда кураешь закладки, настолько сильно вгоняешься в альтернативный мир, что ты уже не можешь вернуться.

Постепенно сериал подходил к финалу, и я уже начала осознавать, что наше путешествие подходит к концу. Но это был настолько безумный заезд, что я просто не хотела, чтобы все закончилось. Я хотела продолжать пускать парики, вмазываться и все время находиться в этом нереальном мире.

Но, наверное, все хорошее когда-то заканчивается, и наши сушняки постепенно перестали действовать. Чувство бодрости и эйфории начало уходить, а на его месте вступило ощущение сушняка. Просто нереальный дискомфорт, когда хочется еще и еще, но ничего уже не добиться. Все плохо! Я привыкла быть вне реальности, а теперь мне пришлось вернуться. Завершение сериала было просто эпическим, но ничто не могло сравниться со скачком чувств и эмоций, которые мы испытали во время нашего незабываемого путешествия в альтернативный мир.

В общем, друзья, я реально надеюсь, что этот переезд был не последним. Конечно, я понимаю, что это не самый полезный образ жизни, но иногда так приятно оторваться от реальности и погрузиться в мир эмоций, как это было в тот незабываемый вечер!